Найдорожча, найближча людина називається прекрасним гордим іменем – Мати.
І з букви-краплинки та звуку сльозинки народиться одного дня на світ святе слово « мамо», мовлене устами янголятка, і осяє хатину, як дар Божий.
Мама… Це перше слово, яке з радісною усмішкою вимовляє дитина.
Мама… Це слово, яке найчастіше повторює людина в хвилину страждання і горя. І кожен несе в серці любов. Кожен скаже: «Найкраща мама – моя мама».
Довга і мінлива дорога людської долі, на ній зустрічаються і радощі, й невдачі. Але звідусіль людині незгасним вогником світить мамине вікно.
Люблять своїх матерів і учні гуртожитку центру. З ніжністю і любов’ю вони на виховній годині читали поезії, присвячені всім матерям, та думали і про свою. Вони люблять своїх матусь майже так, як дихають – не усвідомлюючи та не помічаючи цього, адже Мама – це половина їхнього дитинства, бо життя маленької дитини належить матері тією ж мірою, що й дитині.
Вертаючи з віддалених країв, після тривожних мандрів і розлуки
Цілуймо руки наших матерів, натруджені й ласкаві рідні руки!
Ніщо не вічне – вічні матері! Уже й тоді, як нікому стрічати,
Допоки сонце сяє нам вгорі – у кожного живе у серці мати.
Дорогі мами! Хай повниться ваше життя щастям кохати, берегти родинне вогнище, ростити і виховувати прекрасних синів і дочок України.
Дата: 15.05.2023
Автор: Вихователі
