Керівник: Л.В.Никитюк
Рік заснування: 2017 р.
Мета діяльності:
- прищеплювати любов до рідної мови, культури та традицій українського народу;
- на основі вивчення найкращих зразків української та світової літератури формувати в дітей естетичні смаки, національну свідомість.
- застосовувати набуті творчі знання й навички в різних сферах людського життя;
- - користуватись довідниковими джерелами, зокрема словником літературознавчих термінів, енциклопедіями та іншими словниками; Головним завданням гуртка є:
- об’єднати любителів поетичного слова, передавати дітям красу і велич української культури;
- розкрити інтерес до українського слова, звеличити літературне життя Волині;
- створити умови для розкриття літературних здібностей наших обдарованих учнів;
- допомогти їм у вдосконаленні творчої майстерності;
- розвивати здібності вільно, нестандартно мислити, уміння передати свою думку в письмовій і усній формі;
- розвивати естетичні якості, самостійності суджень при сприйнятті твору;
- шляхом проведення масових заходів з молоддю збагатити їх знання з історії рідного краю, його видатними постатями, знайомити з сьогоденням Волині, зокрема Ковельщини;
- плекати любов до рідного краю.;
- за допомогою різних прикладів показати, яке прекрасне життя. Форми роботи гуртка: бесіди; конкурси; екскурсії; робота зі словником літературознавчих термінів; ігри; індивідуальна робота (доопрацювання, редагування власних творів); участь у літературно-мистецьких вечорах, культурно-масових заходах, творчих конкурсах.
Умови вступу до клубу: за бажанням
Графік роботи: 3-я середа місяця
Де проходять заняття: кімната відпочинку
Актуальність роботи гуртка полягає в тому, щоб допомогти учням поглибити свої знання оскільки навчальна програма з рідної мови та літератури в ПТНЗ значно скорочена, а творчі діти прагнуть відшукати, очистити й наповнити ті життєдайні джерела, з яких повсякчас утамовуватиме буденну спрагу лірична душа.
Людина, збагачена багатогранною уявою і здатністю реалізовувати її в повсякденному житті, виділяється невтомністю й оптимізмом, здатністю згуртовувати й робити повсякдення цікавішим і змістовнішим. Наші учні роблять це на гуртках, які працюють в гуртожитку центру.
Казкотерапія – процес утворення зв’язків між казковими подіями і поведінкою в реальному житті; процес перенесення казкового сенсу до реальності (В.Я. Пропп)
Казкотерапія – розкриття внутрішнього та зовнішнього світу, осмислення пережитого, моделювання майбутнього, процес підбору кожному клієнту своєї особливої казки (Е.Берн)
Метою казкотерапії є підведення людини до усвідомлення своєї внутрішньої сутності, своєї цілісності і неповторності, до відчуття гармонії із собою і світом. У процесі казкотерапії людина навчається сприймати себе такою, якою вона є, усвідомлювати себе й інших людей, як неповторну індивідуальність. У кожної людини є потреба у самовираженні, яка здебільшого, залишається незадоволеною, що породжує внутрішній конфлікт.Важливою рисою казки є і те, що в ході її розповіді відбувається трансформація змісту, героя. Хтось, маленький і слабкий на початку, в кінці перетворюється на сильного, значущого і багато в чому самодостатнього. Описуються історії про подорож героя, про нових помічників, про смерть і воскресіння, про перемогу і возз’єднання. У результаті розширюється сфера свідомого, що вже само по собі дає цілющий ефект. В основі казок лежать обряди ініціації – сконцентровані процеси перетворення дитини в дорослого.
Важлива ознака казки – це орієнтація на майбутнє, розкриття життєвих перспектив. Наступною ознакою казки є оптимістичний кінець, коли добро перемагає зло. Це дає дитині почуття психологічної захищеності. Що не відбувалося б у казці – все закінчується добре. Всі випробування, що випали на долю героїв, покликані зробити їх психологічно сильними і мудрішими. З іншого боку, дитина бачить, що герой, який скоїв поганий вчинок, обов’язково отримає покарання. Герой, який мужньо проходить через всі випробування, виявляючи найкращі особистісні якості, обов’язково нагороджується. В цьому метафорично відображений закон життя, який можна визначити так: «як ти ставишся до світу, так і він до тебе».
Казка і сон дуже схожі. Подумайте самі: коли людині наснився поганий сон, вона просинається без настрою, що часто і тягне за собою низку неприємностей. І навпаки, коли наснився хороший, «потрібний» сон, здається, що є сили гори рушити, все вдається і настрій неймовірний! Зміст наших сновидінь – це наше підсвідоме, зашифроване у вигляді символів. А тепер уявіть, що ви можете бачити сни «на замовлення»! Сни, в яких ви оперуєте символами за своїм власним бажанням: обираєте події і персонажів, досягаєте намічених цілей, але так само символічно – як і уві сні. Саме цю можливість дає казкотерапія.
Чому це потрібно?
Правда ж, буває інколи так, що хочеться зустріти чарівну хрещену Фею, яка б одним помахом чарівної палички привнесла чарівні зміни у наше життя? Я вже не кажу про бажання зустріти чарівного Принца із власним Королівством, знайти скатертину-самобранку і летючий килим, щоб назавжди забути про походи в магазин і затори на дорогах… І можливо, ці магічні предмети є тільки у казках, але є один метод у психотерапії, який дійсно здатний змінити ваш життєвий сценарій на краще. Цей метод так і називається – «казкотерапія», і навіть його лайт-версія (проведення сеансу самостійно, вдома), як запевняють самі психотерапевти, здатна приманити у ваше життя бажані зміни.
Що можна начаклувати?
Казки можна створювати різні, в залежності від того, які саме зміни ви бажаєте привнести у власне життя: Казки про життєвий шлях: цілі, покликання, реалізацію власних здібностей і таланту, саморозвиток і духовне зростання: «Як Андрій знайшов свій Шлях», «Про те, як Іванка Себе знайшла». Казки про кохання: як зустріти свою половинку, яким він (вона) має бути, як вийти заміж, про нездорові стосунки. Наприклад, «Як Олена Прекрасна зустріла свого Принца», «Як Оля повірила у Справжнє Кохання». Казки про сімейне життя: про сумісність подружжя, про вирішення конфліктів у сімейному житті, про взаєморозуміння батьків і дітей: «Як Василина Премудра знайшла спільну мову з королевичем Денисом», «Як Мишко ведмежат ростив, уму-розуму вчив». Казки про зовнішність і здоров’я: самооцінку, залежності, зайву вагу, про психосоматичні захворювання: «Як Марічка знайшла Молодильні яблучка», «Чарівне зілля для Принцеси». Казки про кар’єру і гроші: визначення професії, кар’єрне зростання, про збільшення доходу: «Як жебрак Василь свою Справу знайшов і розбагатів», «Як художник Сергій натхнення шукав».
Назва, яка є водночас і темою казки, має неабияке значення: вона на символічному рівні описує досягнення поставленої мети. Придумати назву можна як на початку, так і після створення казки.
План дій
Тепер переходимо безпосередньо до «чаклування»:
- Спочатку потрібно згадати, яка казка була вашою улюбленою в дитинстві, і подумати, з яким героєм цієї казки ви себе асоціюєте.
- Намалюйте свого улюбленого героя казки. Це може бути схематичний малюнок, головне – ввімкнути творче мислення, праву півкулю мозку, відійти від раціо та почати мислити креативно.
- Тепер можна переходити безпосередньо до створення своєї казки: подумайте, чого не вистачає вашому герою, чого він більше за все прагне, які перепони зустрічаються на його шляху, і чи зможе він дістатися бажаного. Не зупиняйтесь протягом 20-30 хвилин.
- Проаналізуйте свою казку: відмітьте жирною точкою місце у казці, де ваш герой знаходиться зараз. Все, що слідуватиме за цим – це бажане (або небажане) майбутнє. Запитайте себе: чи влаштовує вас хід подій у казці? Що б вам хотілось змінити? Можливо, потрібно написати продовження із хепі-ендом?
Джерело: http://zhyvyaktyvno.org/index.php/news/kazkoterapya.-yak-ce-pracyu
Дидактична гра-загадка «Упізнай мене!»
Умови гри. Учень говорить від імені літературного героя, при цьому не називаючи його, але описуючи вчинки та міркування. Наприклад.
- Я був дуже терплячим і мужнім. Хоч як мене били чорти, я не вимовив жодного слова. Цим я врятував себе, прокляте місто Проїм та прекрасну царівну. (Красний Іванко. Казка «Красний Іванко та закляте місто»).
- Я обрав третю дорогу і зустрівся з вовком, який допоміг мені здобути жар-птицю, коня до половини золотого, до половини срібного та прекрасну панну. (Дурень. Казка «Про жар-птицю та вовка»).
- Я допомогла батькові відгадати загадку про те, що у світі ситніше, прудкіше, миліше над усе. (Маруся. «Мудра дівчина»)
- Я був упевнений, що краще жити неправдою. За це і поплатився. Чортяки почепили мене на найвищій гіляці. (Дядько. «Про правду і кривду»)
- Я вважав, що наймиліше – це гроші. (Багатий брат. «Мудра дівчина»)
- Я так злякався, коли побачив нечуваного синього звіра, що мало не завив з переляку. (Вовк. І.Франко. «Фарбований Лис»)
- Я можу з’їсти кожного, хто всміхнеться. (Цар Плаксій. В.Симоненко. «Цар Плаксій та Лоскотон).
- Я хотів зробити людей щасливими. Тому намагався їх потішити, розвеселити, здивувати. Для цього побудував дивовижну палату. Та всі мої зусилля виявилися марними. Я накликав на людей біду. (Веселий брат. І.Липа «Близнята»)
- Я залишилася без даху над головою в люті морози. Тому змушена була шукати прихистку в хліві. (Хуха-моховинка).
- Я жив з вовком, ведмедем, левом. Та зрозумів, що найбезпечніше жити з людиною, бо вона найсильніша. (Собака. Міф «Чому пес живе коло людини»).
- Про якого героя йдеться: «… одним духом скочив, … як чкурне, … закрутився мов муха в окропі, шмигнув, … скік у діжу…»? (Лис Микита. І.Франко. «Фарбований Лис»)
- Яку героїню і чому називали «лісовою», «боровинкою», «хлівною», «хатньою», «кривенькою»? (Хуху. Василь Королів-Старий. «Хуха-Моховинка»).
- Який герой «зарубав собі на носі дідову пораду» за будь-яких обставин мовчати? (Іванко із казки «Красний Іванко і закляте місто»)
- У якого героя «голова мов бочка, очі – ніби кавуни»? (У царя Плаксія. В.Симоненко «Цар Плаксій та Лоскотон»)
- Ця героїня «мала довгу вовничку, що, мов шовком, вкривала все її тільце. Сама тільки мордочка була голенька й нагадувала садову жовто-фіалкову квіточку – «братки». (Хуха-моховинка).
(Збірка поетичних рядків про місто де навчаємось і живемо, зібрав Аврамук Юрій)
У центрі Волині стоїть гарне місто.
Колись тут коваль проїжджав.
То ж кузню край шляху, де поле пречисте,
Для себе й людей обладнав.
Кував він підкови для коней щоденно,
Щоб добрий всім видався шлях.
І кузня дзвеніла врочисто й пісенно,
Був усміх на щирих вустах.
На честь коваля — місто Ковель назвали.
Шляхи по землі розійшлись.
Про нього в Європі усі добре знали,
Та знають й тепер, як колись.
Бо Ковель — це вузол уже залізничний,
Шляхи в усі боки ведуть.
Є напрямок західний, східний, північний,
Й на південь прокладений путь.
То ж символом міста є здавна підкова!
Звичайно, на честь коваля.
Бо ним же закладена міста основа,
Його не забула земля.
А нині іще й паровоз — символ міста,
Бо він потрудився для нас.
Й стоїть край вокзалу він тихо й врочисто,
І буде стояти весь час,
Як пам’ять про давні роки незабутні,
Роботу й період борні.
Про світлі години й часи лихолітні,
Як Ковель палав у вогні.
Про те, як трудилися люди робочі,
Щоб місто підняти з руїн.
Без сну і спочинку, до праці охочі:
За дідом і батьком йшов син.
Усі залізничники люди, мов криця,
Хоробрі та сильні, тривкі.
На них і тримається вся залізниця
І здавна, і в наші роки.
То ж трудяться люди охоче й завзято,
Щоб Ковель, як сад розцвітав.
То ж треба для них і придумати свято,
Щоб люд весь його святкував.
Це день залізничника в Ковелі-місті
Для міста і саме для нас.
І сурми сурмлять хай для нас урочисті,
Й пісні хай лунають весь час!
То ж хай у вас буде і щастя крилате,
Здоров’я з роси і води.
А серце хоробре і щире, й завзяте,
Та успіх і доля завжди.
Хай всім залізничникам світить зелено
Добро і добробут в житті.
Удача свій ритм відбиває шалено
І без перешкод на путі.
Тринадцятого жовтня, в цей осінній день
Для вас , хороші, ми засновуємо свято —
День ковельського залізничника крилате!
То ж хай лунає тисяча пісень.
День ковельського залізничника для вас!
Ви заслужили гарне особисте свято,
Бо трудитесь всі чесно і багато,
То ж знак почесний вам вручити час!
Красоткіна
"Рідне місто"
Мій рідний край, моя Волинь
Люблю я місто Ковель,
Бо тут навчаюсь і живу
У місті пречудовім.
Тут річка Турія тече,
Повз пам'ятник поету.
Пісні лунають солов'я
І рідне місто розцвіта.
Денис СУЩ, 8 років, учень ЗОШ № 12.
"Я - ковельчанин"
Я – Ковельчанин, хоч і не дорослий,
Та вдячний, що маю куточок прекрасний,
І, може, не все тут таке досконале,
Рівненьке, охайне, підібрано вдало.
Я бачив міста красивіші мого,
Та як таємницю оту розгадаєш,
Чому тільки вдома по-справжньому сильним себе почуваєш?
Чому, коли десь від дому далеко буваю,
З трепетом в серці до тебе, мій Ковле, вертаюсь?
Станіслав МОЙСЮК,
8 років, учень ЗОШ № 12.
ххх
Ковель – місто гарне й миле,
Чарівне, яскраве щодень.
Ти, як птах у небі стокрилий,
У блакиті співаєш пісень!
Владислав ОМЕЛЬКОВЕЦЬ, 7 років.
"Квітка Волині"
Рідний Ковель у серці Волині,
Мов троянда, цвіте в квітнику,
Як осінній рубін на калині,
Наче вишня весною в саду.
А над містом, на храмах пречисто
Світить нам з піднебесся Покров –
Світло Сонця з хреста променисто –
Наші Віра, Надія, Любов.
Віталій ЛИХОБИЦЬКИЙ. м. Ковель.
"Мій Ковель"
Ковель – рідне моє місто,
Вдивляється у зорі майбуття,
Вслухається у тишу, моє місто,
У тисячний стукіт серцебиття!
Хай пісня твоя ніколи не згаса,
І люди прокидаються
спозаранку,
Мій Ковелю! Хай твоя краса
Гріє теплом кожного ранку!
Олександра БАЛЮК, м. Ковель.
ххх
Люблю тебе, мій рідний краю,
Люблю, бо іншого не знаю,
Де так спокійно на душі
Від тепла рідної землі…
Де пахне материнський хліб,
Він, як батьківський оберіг,
Хранить тебе усе життя,
Ковток родини джерела.
Оксана САЧИК. м. Ковель.
ВОЛИНЬ
Живу в зелених
І заквітчаних лугах,
Мов у раю. У тім раю,
Який одвічно ми шукаєм.
Гарніше, ніж у цім краю,
Повір, ніде немає.
Ген–ген — дрімучий ліс
Про щось спросоння мріє,
Волошка в полі синьоока,
Від поцілунків жита мліє.
В озерах голубих очей
Купає сонечко проміння.
У сірім мороці ночей
Зірки танцюють на весіллі.
Немов заплетена коса,
Через поля біжить дорога.
І пісня соловейка голосна
Дзвенить біля батьківського порога.
Над краєм бусол білими крильми
Небесну обіймає синь.
І звідусюди чуєм ми
Чарівну пісню про Волинь.
А Семенюк
І ось сижу на чужині,замріяний
такий самотній!
Та згадую ці дні,
коли гуляв по центру міста Ковель.
Коли знайоме все тобі,
і раді в кожному куточку!
Найкраще місто на землі,
тому що я частинка його!
Для вас пишу я ці рядки,
на згадку всім хто любить Ковель!
Хто чує ніжний крик душі!
Зароджений у цих просторах!
Брати та сестри,ви пойміть!
Краса Волині нескінченна!
Я був і буду там завжди!
Як серцем,тілом і душею!
Ковель місто моє,
і твоє! Є ЄЄЄЄЄ
Де усе починалось,
в мене і тебе,тебе,тебе.
Запамятайте ви мої слова
Я вам кажу їх не даремно!
Тому що правда такова,
забути Ковель?Наше місто!
Яке дало тобі життя,
навчило жити,бути вірним!
Думкам,поступкам,почуттям!
Невже це все тобі можливо?
Давайте разом ці слова,
які лунають в нашій пісні!
Для ковельчан звучать в серцях
співаємо разом тепер приспів!
Ковель місто,в якому народився!Я і ти живемо тут,покоління!
Наше з вами дуже велике,
пережили багато!
Кожного разу повертаємось
до рідної хати!
У сьогоднішньому суспільстві відбувається активний зріст екстремізму, агресивності, розширення зон конфліктів. Ці соціальні явища особливо зачіпають молодь, якій в силу вікових особливостей властивий максималізм, прагнення до простих і швидких рішень складних соціальних проблем. І ці рішення не завжди бувають правильними. Сьогоднішня година спілкування присвячена тому, щоб вчитися жити разом, приймаючи один одного такими, які ми є, вчитися розуміти один одного. І я впевнена, що учні після такого заходу зроблять правильний висновок – толерантність врятує світ» (відео)
Хочеш змінити світ на краще – почни з себе
Студентські роки – це цікава пора: з одного боку - нові враження, друзі, грандіозні плани на майбутнє, а з іншого - потреба пристосовуватися до нового оточення, нових умов навчання. Життя студента насичене різними подіями і тому іноді радість студентського буття може змінюватися на почуття розчарування, тривоги, невпевненості в собі. Але через деякий час все це минає і світ знову здається прекрасним. Зміни в житті завжди викликають цілу гамму почуттів і потрібно прикласти певні зусилля, щоб знову, як кажуть, увійти у звичне русло. Знай, що таке може відбуватися у зв’язку з адаптацією до нових умов. Через це проходять всі. І щоб твоє пристосування до інших реалій пройшло скоріше та без гострих переживань або так званих стресів - ось декілька активних кроків.
- Перший крок - виробити звичку мислити позитивно.
- Другий крок - вчися аналізувати і самотужки вирішувати свої проблеми.
- Третій крок – намагайся вміло використовувати прийоми безконфліктної комунікації.
- Четвертий крок – спробуй поводитись впевнено і будь наполегливим при вирішенні своїх питань.
- П`ятий крок – формуй навички «нейтралізації» стресових станів.
- Шостий крок – розвивай вміння постановки цілей і планування шляхів їх досягнення.
Ще одна важлива порада – вмій сприймати красу життя і цінуй, що маєш. І хай тобі щастить, юний друже! А навчання в центрі буде для тебе не тільки корисною, але й приємною справою.
Отже, шановні учні Ковельського ЦПТО! Не лишайтесь осторонь добрих справ. Долучайтесь до громадських організацій, молодіжних центрів міста Ковеля (відео)
