Стать, гендер та дискримінація
У сучасному світі для означення статі людини використовують два слова: стать і гендер.
Стать є першою ознакою, з якою людина входить у світ. Відповідаючи на запитання: «Хто ти?», люди найперше вказують свою ста¬теву належність, а вже потім іншу інформацію.
Життя в статі визначає чимало особистісних характеристик, найголовніша серед яких – відчуття подібності до інших людей тієї самої статі. Під словом «стать» мають на увазі на¬бір сексуально-біологічних характеристик (генетичних, анатомічних, фізіологічних). Стать належить людині від народження
Стать визначає, чи є хтось чоловіком або жінкою згідно з біологічними ознаками. Стать визначається будовою генів, статевих орга¬нів, а також певними особливостями рис об¬личчя, статури, тембру голосу. Ознаки статі незмінні.
Дискримінація – будь-яке розходження, ви¬няток або перевага, що запере чує або змен¬шує рівне здійснення прав.
Використовуючи поняття тендер, можна зро¬зуміти відмінності в ролях, поведінці, менталь¬них характеристиках чоловіка та жінки, а також узагальнити в буденній свідомості визначення понять «чоловік» і «жінка», що є в суспільстві.
Гендер розуміють як організовану модель соціальних відносин між жінками й чолові¬ками, що характеризує не тільки їхнє спілку¬вання в сім’ї, а й визначає їхні соціальні відно¬сини в основних державних інститутах.
Гендер досить об’єктивно відображає куль¬турний розвиток суспільства, а сім’я та сус-пільство завдяки соціалізації перетворюють індивіда як біологічну істоту на істоту суспільну.
Гендер (статева роль) визначає, чи є хтось муж¬нім або жіночним у своїй поведінці, одязі, профе¬сії. Те, як слід поводитися чоловікам і жінкам, у що вдя¬гатися і чим займатися, визна¬чає суспільство, панівна релігія, звичаї і традиції. Гендерні ролі можуть змінюватися.
Так, у Стародавньому Єгипті жінки займалися сімейним бізнесом, а чоловіки – хатнім господарством. Під впливом мусульманської релігії гендерні ролі змінилися – жінки стали безправними домогосподар¬ками. У сучасному Єгипті жінки ведуть боротьбу за свої права, і гендерні ролі знову поступово змінюються.
Нині дискримінація жінок, які становлять 53% населення України, на явна в економічній, політичній, культурній сферах й особливо в повсякденному житті. Чинні статті Конституції, зако¬нодавчі акти, численні нормативні документи, на жаль, мають лише декларативний зміст і не підкріплені механізмами реалізації, фінансовими й ор¬ганізаційними ресурсами держави та органів місцевого самоврядування.
Так, гендер – це набір соціальних ролей. Це – костюм, маска, в яких чоловік і жінка вико¬нують свої соціальні ролі.
Стать і гендер є гранями, аспектами люд¬ської особистості, а не абсолютно самостій¬ними речами. Через це вони взаємопов’язані та взаємодоповнювані.
Соціальна дискримінація жінок означає обмеження або позбавлення прав за ознакою статі (або тендерною ознакою) в усіх сферах життя суспільства:
- трудовій;
- соціально-економічній;
- політичній;
- духовній;
- сімейно-побутовій.
Поняття підмінюють закликами до боротьби за їх рівноправність із чоловіками. Але це не те саме. Необхідною прелюдією до рівноправ¬ності статі є подолання всіх форм обмеження прав й інтересів жінок, особливо у сфері праці. Сам термін «соціальна дискримінація жінок» загальновизнаний.
Положення про захист прав людини ґрун¬тується на принципі заперечення дискримі¬нації. Дискримінація може бути визначена як будь-яка форма підпорядкування або нега¬тивного ставлення до окремих осіб або груп, заснована на характеристиках, що не є прийнятними в умовах, у яких вони відбуваються.
У міжнародних конвенціях із прав людини передбачено, що країна, яка ратифікувала їх, зобов?язана шанувати й забезпечити всім людям, що перебувають на її території та у межах її юрисдикції, права людини без будь-яких розходжень, як-от раса, колір шкіри, стать, мова, релігія, політичні погляди, національне або соціальне походження, власність, народження або інший статус.
У міжнародних відносинах поняття дискримінації такоє охоплює ставлення до держави, зазіхання на її права, що загрожує загальновизнаним звичаям і принципам міжнародного прав.
ООН відкидає расову, політичну, релігійну й інші види дискримінації в міжнародних відносинах. У 1948 році Загальна декларація прав людини заборонила всі форми расової та іншої дискримінації. Акти дискримінації відбуваються відкрито або приховано, вони можуть бути поширені, їх виконують окремі особи або анонімні групи, вони можуть бути одиничними або систематичними, незначними або серйозними, що завдає психічну, матеріальну або фізичну шкоду жертвам.
Нині кожна п?ята жінка є жертвою домашнього насильства і не забезпечена належною правовою допомогою з боку держави. Рівень зарплати жінки становить дві третини від зарплати чоловіків, що обіймають аналогічні посади. А це – порушення конституційних прав. Нині держава принижує роль жінки-матері, головна місія якої народити й виховати здорових дітей.
Кожен другий шлюб в Україні розпадається, як наслідок – близько 1 млн безпритульних, кинутих на призволяще дітей.
Статистика свідчить про те, що багато українських жінок страдають від насилля в сім?ї. Та найгірше те, що більшість постраждалих від жорстокості чоловіків справді вірять у свою провину, виправдовуючи кривдників.
Ті жінки, які хочуть змінити щось у власній сім?ї, не знають, як це робити, до кого звернутись по допомогу. Це спричиняє моральне каліцтво дітей.
Дата: 30.04.2020
Автор: Олена Шайнюк, практичний психолог
